dilovamova.com
Є речі, про які важко говорити навіть у родині: смерть і скорбота.
Ми схильні уникати розмов про це з нашими дітьми. Сподіваємось захистити їх від негативних емоцій настільки довго, наскільки це можливо.
Але цим можемо зробити ще гірше.
Як говорити з дітьми різного віку про втрату домашнього улюбленця чи близької людини, радять Romper, Doing good together і Child Development Institute.
ЧОМУ ВАЖЛИВО НЕ ПРИХОВУВАТИ ВІД ДІТЕЙ ЧИЮСЬ СМЕРТЬ
1. Ми уникаємо розмов про те, що нас засмучує. Сподіваємось, що мовчанка допоможе все владнати.
Але діти чутливі до емоцій і дуже спостережливі. Вони одразу помічають, що щось не те.
Тому коли ми вибираємо не говорити про втрату з малюками, вони соромляться ставити запитання.
Автоматично думають: “Якщо мама і тато такі засмучені і не можуть про це говорити, мені теж краще про це мовчати, це має бути щось дуже погане”.
Це спричиняє стрес і більше хвилювання саме через те, що діти не знають, як ми почуваємось.
2. Смерть часто є табу. У деяких культурах смерть – невід’ємна частина сімейного життя.
Люди помирають вдома, в оточенні близьких і рідних, в тому числі дітей. Вони втішають один одного і плачуть разом.
Сьогодні смерть все частіше є самотньою. Багато людей помирають ізольованими і близькі не можуть розділити з ними останні миті.
Життя певною мірою розділяється зі смертю. Це додає містичності, а для когось ще й страху.
Тому важливо заздалегідь моделювати у дитини ставлення до смерті. Наприклад, висловіть співчуття комусь, хто втратив близьку людину чи домашнього улюбленця на очах у своєї дитини.
ЯК РЕАГУЮТЬ НА СМЕРТЬ МАЛЮКИ І ПІДЛІТКИ
До 5 років. Дошкільнята здебільшого бачать смерть як щось тимчасове, безлике і те, що можна змінити.
В історіях, які вони читають чи дивляться, герої можуть раптово оживати. Тому не дивно, що малюки ще не розуміють, що відбулося.
5-9 років. У цей період більшість дітей починає бачити, що всі живі створіння зрештою помирають і йдуть від нас безповоротно.
Як правило, вони не асоціюють себе зі смертю і думають, що можуть її уникнути.
Можуть асоціювати смерть з різними зображеннями. Скелетами, наприклад. Декому сняться про них кошмари.
9-12 років. Діти починають сповна розуміти, що смерть незворотна і вони теж колись помруть.
Важливо пам’ятати, що всі малюки розвиваються різним темпом і кожен – унікальний.
Дехто показує усвідомлення смерті, бавлячись зі своїми іграшками.
СМЕРТЬ ВАРТО ПОЯСНЮВАТИ МАКСИМАЛЬНО ПРОСТО
Спочатку розкажіть дитині, як працює життєвий цикл живих створінь. Почніть з рослин і поступово переходьте до тварин і людей.
Поясніть, що смерть – природне закінчення життя, і в ньому немає нічого незвичайного.
Більшість дітей скоріш за все зрозуміють і приймуть природну смерть старенької людини.
Неочікувана смерть або відхід молодої людини вдаряє по них сильніше. Тоді важливо пояснити, що таке не трапляється часто, але коли це стається, нам може бути сумно.
Коли помирає домашній улюбленець, батькам важливо усвідомити, що діти можуть бути більш прив’язаними до кота, ніж до родича, якого вони бачать кілька разів на рік.
Смерть пояснюйте максимально просто. Наприклад: “Коли хтось помирає, він уже не може пити, їсти, дихати, він не буває голодним, не відчуває холоду і ви більше ніколи його не побачите”, “Коли помирає песик, він уже не може гавкати і бігати”, “Мертві квіти більше не ростуть і не цвітуть”.
Діти вчаться через повторення, тому, можливо, їм доведеться пояснити ці речі декілька разів.
Наприклад, коли помер дядько Максим, дитина може продовжувати питати, чому тітка Юля плаче. Їй потрібно і це пояснити:
“Тітка Юля плаче, бо їй сумно, що дядько Максим помер. Вона дуже за ним сумує. Ми всі сумуємо, коли хтось, кого ми любимо, помирає”.
Розкажіть історію. Пригадайте приємні, веселі, теплі випадки про когось, хто пішов.
Перетворіть спогади про втрачену близьку людину чи тварину у казки перед сном.
Нехай той, хто пішов, залишається живим у серцях дітей. Це потужний спосіб пережити втрату.
Іноді питання, яке дорослому здасться безглуздим, для дитини може бути проханням запевнити її, що все буде гаразд.
Малюк питає: “Коли ти помреш”. Дитина так каже, бо для неї смерть є чимось тимчасовим. Як у казці: мертвий герой чарівно оживає.
Найкращим способом відповісти на це запитання буде запитати у відповідь: “Ти хвилюєшся, що мене не буде поруч, щоб про тебе піклуватися?”.
Якщо це так, скажіть щось на кшталт: “Я не сподіваюсь померти ще довго. Я сподіваюсь бути поруч і піклуватись про тебе стільки, скільки буду тобі потрібен. Але якщо я помру, є багато людей, які піклуватимуться про тебе. Є мама / татко, тітка / дядько…”.
ЯКІ СЛОВА НЕ ВАРТО ВИКОРИСТОВУВАТИ
Деякі діти плутають смерть зі сном. Особливо коли чують від дорослих, що хтось помер уві сні.
Через це деякі малюки можуть боятись спати: “А якщо вони не прокинуся!”.
Коли дітям кажуть, що бабуся чи дідусь “пішли”, діти не розуміють, коли вони повернуться.
Може, мама не повернеться з магазину чи з роботи.
Тому важливо уникати таких слів, коли говорите з дітьми про смерть.
Щоб уникнути спантеличення з дошкільнятами і малюками, можете їм пояснити, що лише дуже серйозна хвороба спричиняє смерть.
Важливо пояснити, що більшість людей живуть довго, але деякі ні.
І додайте, що сподіваєтесь, що вони житимуть дуже-дуже довго! Завжди переконуйте їх у цьому.
СМЕРТЬ, РЕЛІГІЯ І ДІТИ
Релігія є справжнім джерелом сили для багатьох людей у часи горювання і скорботи.
Але якщо вона не відігравала ролі у житті дитини до чиєїсь смерті, релігійні повчання можуть її дуже спантеличити.
Наприклад, фраза “Твоя старша сестричка / тітка / дідусь зараз з Богом”, може бути комфортною для дорослого, але лякати малюка.
Він може боятись, що Бог прийде і забере його так само, як близьку людину.
Спантеличити може також фраза: “Він зараз на небі з ангелами”.
Дітей може дивувати, чому всі навколо сумують, коли кажуть, що тато / бабуся на небі щасливі.
Поруч з цими фразами важливо сказати, що вам сумно від втрати.
ПОХОРОНИ
Якщо ваша дитина буде на похоронах, вам потрібно її підготувати заздалегідь.
Розповісти, що, хто і чому робитиме.
Поясніть, що це сумна подія, тому це нормально, коли дехто буде дуже сумним, а хтось плакатиме.
На похоронах посадіть дитину коло себе або коло когось близького, щоб відповідати на спонтанні запитання, які у малюка виникатимуть.
ТРАУР
Нам усім потрібно поговорювати, щоб зцілитись від втрати і продовжувати жити далі.
Показувати емоції і сльози дітям – нормально. Вони теж можуть посумувати чи навіть поплакати разом з нами.
Але ви ніколи не повинні дати їм зрозуміти, що сльози і висловлення почуттів є слабкістю.
Малята часто відчувають провину і злість, коли втрачають близького члена родини.
Тому їх потрібно постійно переконувати, що їх продовжують любити і про них піклуватися.
Допоможіть дітям усвідомити, що їх люблять і вони у безпеці.
Зупиніться біля місцевого відділку поліції чи пожежної служби і подякуйте рятувальникам. Якщо зможете, проведіть екскурсію і покажіть дитині, наскільки їхня робота важлива.
Якщо ми дозволимо дітям говорити з нами про смерть, зможемо дати їм потрібну інформацію, підготуємо їх до кризи і допоможемо, коли вони будуть засмучені, підсумовують в Інституті розвитку дитини.
