Пам’ятник полеглим військовим – відкрили на Київщині до дня високомобільних десантних військ. Бригади з різних регіонів України зібралися вшанувати пам’ять одразу трьох поколінь.
Валерій служив у Афганістані, а тепер – виховує молоде покоління військових. Каже історія – найкращий вчитель і її не можна забувати.
Монумент у вигляді парашута в селі Тулинці Миронівського району спорудили неспроста. Це поле рясно скроплене кров’ю солдатів Другої світової. Саме тут у 43-му розгорнувся Букринський плацдарм.
“Київ звільнено 6 листопада, а Миронівку звільнено 31 січня 41-го року – бачте скільки точилися бої на ось цій території. Ми рішили увіковічнити пам’ять Букринського плацдарму саме пам’ятником десантникам, про яких фактично ніде не було так озвучено”, – говорить Ігор Савченко, голова Миронівської районної організації ветеранів України.
Помилка нашої розвідки коштувала тоді життя 30 парашутистам. Їх скинули просто на фашистські колони. Пошуковці і досі знаходять тут останки солдатів. Деяких навіть вдається ідентифікувати. Нещодавно в Білорусі розшукали родичів одного з полеглих у Букрині – на жаль, приїхати він не зміг.
“Подія дійсно значима для всієї України, а не тільки для даної місцевості, тому що це перший такий пам’ятний знак, який об’єднує три покоління: воїнів, які загинули в роки Другої Світової війни, які загинули інтернаціональний обов’язок в різних країнах і ті, що зараз гинуть на сході”, – Ігор Крохмаль, пошуковець Білоцерківської групи “Пошук”, член Миронівської районної організації ветеранів України.
Вшанувати пам’ять своїх побратимів приїхали десантники з різних областей України. Демобілізований “Хан” – один із тих, хто зводив пам’ятник. Увічнити Букринський плацдарм на своїй малій батьківщині мріяв завжди, про тодішні події добре знає з розповідей односельчан.
“Наша пам’ять, це для наших дітей, онуків, правнуків буде пам’ять, що була Велика Вітчизняна, був Афган, було АТО, після себе ж треба щось залишить, для мене це пам’ять про моїх загиблих побратимів таких як Кіндрацький, Давід і багато-багато інших”, – говорить позивний “Хан”, демобілізований 81 десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Від 2014-го вони з побратимами тримали оборону на підході до Донецького аеропорту, пізніше чоловік служив у Пісках. Два бойових поранення і подвійна контузія змусили його повернутися додому. Мабуть, щоб подбати ще й про пам’ять для нащадків.
