Ми неодноразово писали про клуб карате «Дайтан», який розпочав свою діяльність 8 років тому. За цей період він став спортивною структурою, яка чи не найбільш динамічно розвивається в Білій Церкві.
Особливо варто відзначити вміння тренерів та інструкторів працювати з юними спортсменами. Олексій Чижов, Руслан Гурський – люди молоді, але досвідчені, які живуть спортом і мають здорові амбіції розвиватися та вчитися самим і передавати знання хлопчакам і дівчатам, що поставили собі за мету досягти успіхів в карате. Серед них можна відзначити Едуарда Резчика. Здавалося б, нещодавно він сам отримував з рук тренерів пояс відповідного кольору, а наразі впевнено крокує до тренерської діяльності. Нині в клубі займається 250 спортсменів. Виявити рівень підготовки та визначити кращих з кращих були покликані змагання на першість «Дайтану».
Змагання відбувалися в спортзалі спортивного клубу армії і тривали 9 годин. Одразу були помітні якісні зміни в підготовці турніру, за що учасники мають дякувати насамперед спортивному директору клуба Сергію Чижову. Все було, як на престижних змаганнях – судді, кілька ноутбуків з встановленими спеціальними програмами підрахунку балів, два величезних плазмових монітори, на яких транслювався рахунок в поєдинках.
Дайтанівці були розбиті на вікові та вагові категорії і мали розігрувати першість в дисциплінах «Ката», «Куміте» та «Абсолют». Глядачам не доводилося сумувати, а їх також було чимало. Звичайно, що всі переживали насамперед за своїх дітей та онуків, але й іншим каратистам припадало багато уваги.
Не обходилося і без сліз. В переважній більшості учасники плакали від того, що зазнавали поразки. Не обов’язково в контактному двобії. Помилка в «ката» теж перекреслювала надії на перемогу і тоді тато, мама, або дідусь з бабусею втішали переможеного і підбадьорювали його. Тренери по можливості також робили розбір виступів і намагалися вказати на недолік, які були зроблені спортсменами.
Та найбільш видовищною дисципліною все ж було «куміте». Тут секундна неуважність могла призвести до пропущеного удару і на моніторах вже змінюється рахунок. А відігратися надзвичайно важко. І ковтають деякі маленькі каратисти сльози відчаю, марно намагаючись надолужити втрачене. А переможець радісно піднімає руки догори, зриваючи аплодисменти і біжить в обійми рідних. Це спорт і лише важкою щоденною працею можна досягти успіху. Важка праця над собою, інтенсивні тренування і спортивне благородство – ось рецепт успіху в карате. А ділити спортсменам «Дайтану» між собою нічого – всі одноклубники. Тому й обіймалися після боїв та всміхаючись один одному піднімалися на подіум. В колективі клубу панує дух взаємопідтримки і доброзичливості.
Нарешті змагання завершено. Збирається татамі, згасає світло. Цієї ночі спортсменам будуть снитися майбутні перемоги. А тренери і адміністрація «Дайтану» ще довго не спатиме, а обговорюватиме турнір і визначати напрямки розвитку клубу, щоб сни юних каратистів стали реальністю і спортивна слава Білої Церкви й України примножилася перемогами «дайтанівців».
