Фото з архіву “Дня”
Сотням бездомних собак вдалося вижити у лісах навколо зони відчуження – це в основному нащадки тих, хто вижив після вибуху на Чорнобильській АЕС, коли людям під час евакуації забороняли брати із собою домашніх тварин.
Журналістка The Guardian Джулі МакДауелл побувала у чорнобильській зоні і не втрималася, щоби не написати про тамтешніх собак.
МакДауел розповіла, що вперше вони зустріли бездомного собаку, проходячи із провідником Ігорем у лісі за ЧАЕС. Пес підбіг до групи й упізнав провідника. Ігор взяв палицю й кинув вдалину між дерев, а пес побіг її забирати. Після повернення з “трофеєм”, чоловік знову кинув палицю, а собака вкотре дременув її шукати.
“Це Тарзан. Він – бездомний пес, який живе у зоні відчуження. Його матір убив вовк, тож провідники чорнобильською зоною наглядають і грають із ним. Він ще зовсім цуценя”, – розповів Ігор.
Тарзан – не єдиний пес зони відчуження. Таких, як він, приблизно 300 на території 2600 квадратних кілометрів. Вони живуть серед лосів і рисей, зайців та вовків, які також знайшли там притулок.
Розповідаючи про бездомних собак Чорнобиля, МакДауелл пригадує уривки із “Чорнобильської молитви” Світлани Алексієвич, де розповідалося, як господарі тягнули псів із собою в автобуси під час виїзду із зони катастрофи. Правоохоронці, які керували цим процесом, виштовхували собак.
Деякі господарі, знаючи, що не зможуть забрати домашніх улюбленців із собою, прикріплювали записки на дверях будинків: “Не вбивайте Жука. Він хороший пес”.
Так на цій території полишалися собаки, які продовжували давати потомство. Проте через радіаційний рівень мало хто виживає більше 6 років.
Собаки, які живуть поблизу контрольно-пропускних пунктів чорнобильської зони, мають невеликі будки. Їх виготовили охоронці КПП.
Багато псів зрозуміли, що люди – це значить “їжа”, тож вони збираються біля місцевих кафе. Собак сприймають як неофіційні чорнобильські талісмани.
Гід по чорнобильській території Надія Сологуб розповіла МакДауелл, що відвідувачі зазвичай прихильно ставляться до собак.
“Більшість вважає псів милими, однак люди побоюються, що вони можуть бути заражені, тож не чіпають тварин. Немає правила, що забороняє торкатися собак, але ми застерігаємо відвідувачів. Деякі провідники зоною бояться скарг, тож вони обходять собак десятою дорогою. А я люблю їх”, – розповідає Надія.
Собак підгодовують не тільки відвідувачі – їм допомагає американська громадська організація Clean Futures Fund, яка допомагає громадам, що постраждали від промислових аварій.
На цій території організація відкрила три ветеринарні клініки, де проводять щеплення та лікування собак у невідкладних випадках.
На сам кінець МакДауелл говорить про те, що собаки у чорнобильській зоні не є небезпечними дикими тваринами, а прикладом глобального добра й співпраці.
