Життя у місті збільшує ризик психотичних переживань, таких як голоси в голові і параноя, стверджують вчені.
Молодь, яка росте у містах, ризикує підхопити такі симптоми на 40 % більше, ніж люди, які живуть у сільській місцевості, пише Daily Mail.
Команда з Королівського коледжу та Університету Дюка проаналізували 2000 18-річних підлітків в великих містах Англії та Уельсу.
Науковці помітили, що серед підлітків, котрі живуть у найбільших та густонаселених містах, більш ніж третина (34%) мали психотичні симптоми у віці між 12 і 18 роками.
А серед людей, котрі мешкають в криміногенних районах, аж 62% мали психотичні переживання. Людині могло здаватись, що вона чує голоси, вірить, що за нею стежать шпигуни чи її їжу отруїли.
Серед підлітків, які живуть у кращих районах, лише 21% мали такі симптоми.
Науковці припускають, що річ може бути у тому, що у містян може бути вищою біологічна реакція на стрес, яка може порушувати активність дофаміну в мозку.
Надлишок дофаміну, за словами вчених, зараз є найкращим біологічним поясненням для психотичних захворювань на кшталт шизофренії. Його науковці активно вивчають.
Майже половина асоціацій між містянами і психотичними переживаннями може пояснюватись відсутністю довіри і підтримки з боку сусідів, а також високим рівнем загрози в районі проживання.
У підлітків, які ростуть в загрозливих місцях, можуть розвиватись “неадекватні когнітивні реакції”. Гіперчутливість, наприклад. Вони стають занадто чутливими до потенційних загроз, можуть приписувати іншим людям негативні якості, що може призвести до параної.
Автори відзначають, що майже третина молоді зіштовхувалась з психотичним переживанням. Ці люди – у зоні підвищеного ризику розвитку шизофренії та інших форм психологічних захворювань у дорослому віці.
Одна з дослідниць Королівського коледжу у Лондоні доктор Хелен Фішер вважає, що результати експерименту підкреслюють важливість ранньої стратегії для попередження психотичних переживань.
Вона переконує, що підлітки, котрі живуть у неблагополучних районах, повинні бути в пріоритеті.
“Якщо б ми могли вчасно втрутитись, наприклад, пропонуючи психологічну терапію і підтримуючи підлітків під час стресових ситуацій, ми могли б знизити в них ризик психозу та інших психічних проблем”.