Фото belchonok/Depositphotos
Ми сидимо вдома за обіднім столом чи в кафе. Перед нами залишилось ще декілька шматків смачної піци.
Ми уже відчуваємо фізичну ситість, але рука все одно тягнеться за ще одним трикутничком смаколика.
Знайома ситуація? Виявляється, причина – не у нашій жадібності, пише Science Daily.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Psychological Science, пояснює, чому ми можемо психологічно хотіти ще одну порцію, навіть якщо відчуваємо, що фізично ситі.
Виявляється, коли ми асоціюємо ситість з тим, щоб з’їсти більше, можемо відчувати ще більший голод, з’ясували вчені з Університету Вермонту.
Впродовж 12 днів доктори Марк Бутон і Скотт Шеперс досліджували 32 щурів.
У першому тесті ситих щурів помістили у коробку. Їх навчили: додаткова порція їжі надходитиме, коли щур натискатиме на важіль всередині коробки.
Через чотири дні щурів знову помістили в коробку. Але цього разу важіль перестав видавати смаколики.
Науковці навчили щурів асоціювати ситість з отриманням їжі, а голод – з відсутністю смаколиків.
Тож коли щурів помістили в коробку втретє і важіль знову почав видавати їжу, вчені побачили, що щурі частіше натискали на важіль, коли були ситими, ніж голодними.
Якщо спроектувати ці результати на людей, виходить, що сама ідея отримання їжі може бути сильнішим імпульсом, ніж фізичне відчуття голоду.
Тому екстремальні дієти не діють, стверджують вчені.
Адже як тільки ми відчуваємо ситість після періоду голодування, можемо почати переїдати.
Результати експерименту також підтверджують, що наш апетит залежить від прожитого досвіду.
Наприклад, якщо ми проходимо повз улюблений ресторан і чуємо запах його їжі, це може змусити нас зайти і поїсти, навіть якщо ми не голодні.
