З ініціативи політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна» у Київському міському будинку вчителя відбувся форум, у якому взяли участь відомі політики, громадські діячі, вчені, експерти та фахівці для того, щоб розпочати напрацювання громадської стратегії розвитку країни.
Пропонуємо Вашій увазі текст виступу Євгенія Суслова.
“Радий вітати всіх присутніх у цей чудовий та святковий весняний день
На даний час в Україні існує багато проблем у різних галузях економіки, однак я хочу зосередити нашу увагу на питаннях функціонування агропромислового комплексу.
Сільське господарство сьогодні є основним джерелом надходжень валютної виручки в Україну: доля експорту сільськогосподарської продукції зросла з 38% в 2014 році, до 43 % в 2016 році. І це – не завдяки політиці уряду, а всупереч їй.
У державі відсутня чітка та дієва стратегія розвитку агропромислового комплексу.
Для економічного процвітання країни ми маємо використати резерви розвитку сільського господарства України.
Зростання ВВП сільського господарства, на першому етапі пов’язане із зростанням урожайності.
Для посилення експортних позицій в світі необхідно збільшити долю експорту готових харчових продуктів навзамін переважаючого експорту сировини.
В Європейському Союзі сільськогосподарський експорт сировини становить 8 % (проти 59% в Україні), первинно обробленої продукції – 18 % (проти 23% в Україні), та 74% – готової харчової продукції (проти 18% в Україні).
Продуктивність аграрних холдингів на даний час – найвища (обробляють15% ріллі та виробляють 20% всієї продукції), що обумовлено з цілим рядом чинників:
• доступ до дешевих кредитів та інвестицій;
• фактично вся державна підтримка сільського господарства розподіляється серед публічних агрохолдингів (завищені вимоги до сільгосппідприємств, яким може бути надана ця підтримка – малі, середні та фермерські підприємства не відповідають вимогам).
Середні та малі сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства позбавлені державної підтримки, інвестицій та дешевого кредитування. Хоча саме ці підприємства дають роботу переважній більшості сільського населення та являються селоутворюючими підприємствами. Збереження цієї тенденції загрожує зростанням безробіття на селі, руйнацією сільськогосподарської інфраструктури, загальним погіршенням соціального стану на селі.
Переважно середні та фермерські господарства зіштовхнулися із недостачею кваліфікованих сільських робітників. Занепад професійно-технічної освіти по підготовці робітничих професій для сільського господарства стає ще однією перепоною для подальшого розвитку трудомістких напрямів сільського господарства: овочівництва, садівництва, тваринництва, без яких неможливе повноцінне функціонування харчової промисловості. Це втрата потенційних прибутків та нових робочих місць.
Фе́льдшерсько-акуше́рські пункти, поширені майже в усіх селах та селищах, що в селах є замінником лікарень та амбулаторій – масово закриваються. Первинна медична допомога, елементарні ліки для багатьох селян із невеличких сіл стають малодоступними. Закриття шкіл, ще більше посилюють соціальне напруження на селі. Не викликає здивування, що сільське населення скорочується найбільшими темпами: міграція працездатного населення до міст; еміграція молоді закордон – стають поширеними явищами в селах.
Ця тенденція ще може бути вигідна великим агрохолдингам, оскільки з них знімається відповідальність за соціальний розвиток сіл, землями яких вони користуються, та не є на користь держави.
Всі в Україні очікують завершення земельної реформи.
Нам достатньо спекуляцій навколо землі, спекуляцій навколо звуженого вибору між продовженням мораторію чи необмеженим відкритим ринком землі.
Банки хочуть та матимуть можливість видавати кредити на великі суми, під заставу землі, орієнтовне залучення міжнародних коштів під сільське господарство прогнозується на рівні 72 млрд. доларів США; сільгоспвиробники зможуть перейти від вирощування продукції до її переробки й більшого експорту.
Земля – наше найбільше спільне багатство, наш національний золото-валютний запас.
Тому одним із стратегічних завдань земельної реформи є беззастережна заборона купівлі землі сільськогосподарського призначення іноземцями (нерезидентами).
Україна потребує проведення повної інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що має розв’язати цілу низку проблем обліку, використання та сплати податків з близько 10 млн. га (приблизно площі Болгарії). Податки з цієї землі можуть суттєво посилити фінансову самодостатність сіл.
Практика проведення земельних реформ в світі широко використовує захисний механізм встановлення мінімальної ціни на землю сільськогосподарського призначення, задля уникнення фінансово-земельних спекуляцій.
Інший захисний, стабілізуючий, антимонопольний та антиспекулятивний механізм – закріплення обмеженого (квотованого) права купівлі у приватну власність землі як фізичними, так і юридичними особами. Обмеження (квота) продажу земель в Польщі – 500 га , в Угорщині – 300 га, в Іспанії – 250 га, в Румунії – 200 га, в Данії – 155 га.
Всупереч реальній державній земельній політиці, покладаю великі надії, що ми зможемо реалізувати ці заходи та збережемо землю для наших нащадків.
Бо в Україні склалася ситуація, що державу утримує своїми податками не український народ, а великий бізнес. Саме тому де-факто великий бізнес диктує свої умови і державі, і всьому українському суспільству. Великі бізнесмени зрослися з держапаратом, створивши в країні олігархічну систему.
То ж для кого існує ця держава, державний апарат та урядовці?
Держава для суспільства чи суспільство для держави та можновладців???
Простим очікуванням (терпінням) ситуацію на краще не зміниш!!!
В сьогоднішній день вшанування Тараса Шевченка хочу завершити свій виступ його сильним віршем-оберегом України, молитвою до Бога:
Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
