styler.rbc.ua
27 вересня відзначають Воздвиження Чесного Хреста Господнього — велике християнське двонадцяте свято.
В Україні це свято вшановують з ХІІІ сторіччя і називається воно — Здвиженням. Люди помітили, що від цього дня птахи відлітають до вирію і настають холоди. «Земля на Здвиження ближче до зими движеться», кажуть у народі.
Вирій, за народною уявою, — це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці і гади: птиці у долинах, а гади на горбах. Це рай для тварин. Птахів колись шанували, як Божих провісників, а змій, як їхню протилежність, яку Бог береже для того, щоб показати боротьбу зла і добра.
Люди вірили, що першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею: «У неї золотий ключ від тієї країни». Цю птаху вважали посланцем Ярила (Ураю, Вирію) – Бога Сонця, покровителя хліборобів.
Святом Ярила (Великоднем) у давнину починався великий весняно-літній цикл хліборобського року, а у день Семена (14 вересня) він закінчувався. Люди вважали, що між Різдвом Пресвятої Богородиці і Здвиженням, у пору осіннього рівнодення, все живе на землі проходить очищення і здобуває спасіння. Саме тоді починається осінньо-зимовий цикл хліборобського року.
До Вирію на Здвиження повзуть і гади, а тому цього дня не можна ходити до лісу, бо це небезпечно. Водночас існувало повір’я, що та гадюка, яка вкусить цього дня людину, не зможе заховатися у яму від холодів (так її Бог покарає), а тому залишиться у лісі і загине.
Загалом, назву свята Здвиження можна пояснити, як «здвиг» всього живого до зими.
У церквах на Здвиження востаннє освячують осіннє зілля, благословляючи його насіння на новий засів.
