Фото: Олексій Плиско
Вибухи, постріли та кулеметні черги лунали у селі Легедзине на Черкащині. Туди з’їхались реконструктори, щоб відтворити епізод бою сторічної давнини між армією УНР та більшовиками. За історичними довідками, криваве зіткнення точилося майже добу із сьомого до восьмого березня 1919 року. Битва відбулася на історичному місці, згодом там віднайшли знамените поселення трипільської культури.
До історико-культурного заповідника “Трипільська культура” з’їхалися сотні гостей. Директор і водночас режисер Владислав Чабанюк розповідає відвідувачам про унікальні сторінки історії цього краю.
“За якихось років тридцять, менше, відбулося три потужних, як для села, бою, де загинуло 1-2 сотня Кармелюківського полку в 19 році. І червоні загинули відповідно також. Повстанці загинули у 20 році”.
Слухачі – історичні реконструктори. До Легедзиного вони з’їхались майже з усієї України, щоб відтворити бій за село між армією УНР та більшовиками. Казкар Сашко Лірник приїхав з Києва разом із сином Іваном. Він грає роль бійця УНР. Автентичну амуніцію та зброю для реконструкції хлопець підбирав разом з батьком.
“Це оригінали печаток. Оце печатка Петлюри, оце по центру, якщо ви бачите – справжня, оце печатка Уманського Гайдамацького другого полку, а це печатка полку Яна Кармелюка”, – розповідає Сашко Лірник, письменник.
Зараз Легедзине знане як місце великого поселення часів Трипільської культури, а на початку ХХ століття було полем бою між армією УНР та більшовиками. Полк імені Кармелюка намагався тут зупинити наступ Червоної армії на Умань.
Реконструктори – бійці УНР – крокують на позиції за селом. У полі розгортають гармату, кулемет. Червона армія виходить на них майже в лоб, як і сто років тому.
Бій на підступах до Легедзиного тривав майже добу. Під час реконструкції почуття переповнюють не лише учасників, а й глядачів. Ті починають співати повстанських пісень, щоб підбадьорити козаків.
“Лєнта за лєнтою набої подавай, єй. Лєнта за лєнтою набої подавай. Український повстанче в бою не відступай”.
100 років тому бій закінчився поразкою полку Кармелюка – сили більшовиків переважали. Про цей спротив Червоній Армії у радянських підручниках не писали, кажуть історики.
“Наша головна мета насправді – побороти більшовицькі міфи. Московська пропаганда сто років тому, зараз була пов’язана з тим, що не було Української державності, не було незалежної держави. Були якісь незрозумілі банди, які воювали під синьо-жовтим прапором”, – говорить Андрій Ковальов, історик.
Учасники бою та історики переконані – такі реконструкції мають сенс, адже розвінчують міфи радянської епохи і ще раз нагадують про нелегкий шлях до української незалежності.
